Чи думали Ви, що навчаючись, зможете організувати свій бізнес? А наші студенти можуть!!!
Знайомтесь, наш студент Давид Гвініашвілі, проджект-менеджер всеукраїнської мережі ресторанів та, паралельно, докладає зусиль до розвитку маркетингового агентства «40 000». Має різний життєвий досвід: від професійного спортсмена до громадського діяча. Любить створювати, говорити про важливі речі і розділяти переживання інших.
Після деякого періоду вивчення маркетингу в режимі онлайн, хотілося ділитись емоціями з «живою» людиною, а не ноутбуком (Посміхається). Зустрівся з подругою, яка працює у цій сфері, розпочав розмову про одне з агентств України. І, розвиваючи тему, дійшли до того, що хочемо створити щось своє. Так і розпочався шлях «закономірних випадковостей»
Ми з командою надихаємось нашим містом - ми його любимо. Кожен з нас доклав своїх зусиль у розвиток бізнесу, маркетингу, політичної та громадської діяльності Сум. Що ж, ми плануємо змінити відношення до Сум, як до сучасної громади шляхом розвитку місцевого бізнесу. Саме тому «40000»
Наша команда створює бренди. Ми народжуємо компанії разом з власниками та допомагаємо їм рости. Також, якщо компанія вже існувала, ми намагаємось «пережити» весь досвід з людьми, які до нас звернулись, використовуючи усі інструменти для покращення бізнесу. Якщо коротко у чек-ліст:
-розробка назви
-створення візуальної концепції (дизайн)
-проведення аудиту
-розробка стратегії розвитку
-створення сайту і мобільних додатків
-організація масштабних заходів
Займаюсь стратегічним баченням брендів та допомагаю в розробці неймінгу. Це багатоетапна процедура, яка потребує дуже роботи не руками, а головою. Тут найважливіше «бути в тренді» нових фішок та всебічно розвиватися, адже креатив народжується в голові за допомогою тисячам точок, які сходяться в одну. І немає ніякої закономірності у розробці того чи іншого бачення, типу: зараз я сяду, візьму листок і почну створювати. Ні. Це відбувається під час вечері або прогулянки, коли співаєш у душі чи тренуєшься у спортзалі. Саме так і народилася назва для одного з проектів, але вона так і не ввійшла у ТОП-1.
Важлива ремарка до питання: у нас немає «директора» чи будь-якого іншого «керівного» органа. У команді постійно працює чотири людини, середній досвід яких 4-5 років у своїй специфіці. Командні рішення щодо розвитку приймаються у присутності всіх і думка кожного є найважливішою. Безумовно, остаточні рішення даються нелегко, адже кожен з нас має свою бачення і сумістити чотири світогляди – робота не з простих. Але у фіналі це стає перевагою як для команди, так і для продукту, так як усі думки враховані і продукт вміщає в себе різні бачення.
Частково, так. Але це верхівка айсбергу. Велика частина маркетингу – про статистику та аналітику. Це супербагато часу за ноутбуком у пошуках інформації і ще більше йде на аналіз. Не можна просто сісти і зкреативити щось по плану: іноді це тусовка та веселощі, іноді концентрація та серйозність думки. Головне - знати де шукати ідеї і як їх втілювати у життя.
Сміливість й переконливість. Дуже мала частина підприємців готова експериментувати над своїм бізнесом та створювати щось нове. В більшості випадків це копіпаст конкурентів – в інших є, буде і у мене. Ризикувати важко, адже це щось незвичне, вихід за межі. Ніколи не знаєш які наслідки понесе за собою нова ідея. Доки не спробуєш. Тому, важливо бути сміливим для того, щоб переконати свого керівника/клієнта/увесь світ.
Напевно, краще висловитись «знання, отримані за допомогою університету», адже університет – це не дорівнює пари. Це знайомства, спілкування, обмін ідеями і створення нового. В СумДУ я навчаюсь лише рік, але за цей час вдалося дізнатися багато нового. Думаю, це стосується більше світобачення та світосприйняття, яке розширюється завдяки новому досвіду спілкування і колаборацій з іншими.
Всі люди – люди. Завжди будуть виникати конфлікти, непорозуміння й розбіжності у поглядах. Потрібно бачити не тільки проблеми та критикувати все довкола, а вносити конструктив, шукати вирішення. Є люди, які ламаються на цьому етапі, адже слід переступати через своє «его», бути готовим до того, що твої ідеї не підтримають. Нелегким є і розвиток ідей інших людей. Іноді бачення розвитку компанії розбіжне з баченням клієнта, що може створити бар’єр між тобою і бізнесом. Важливо бути гнучким та бачити вирішення проблем з десяти сторін, а не з однієї.
Якщо навчаєшся на денній формі, без індивідуального графіку - суперважко. Але вміти поєднувати такі речі та знаходити час для всього – талант (робота над собою), планування і балансування сил. Особливо, якщо ти цікавишся іншими темами, на які теж потрібен час. А у креативній індустрії без цього ніяк
Важко сказати, на кого він не вплинув. Вдалося передивитись відношення до клієнтів, своєї роботи та цінностей, які ми даємо. Карантин – це менше часу в буденних справах, навчанні й прогулянках, а значить, більше часу для саморозвитку та роботи. Нам вдалося швидше закрити кейси, які розпочали ще перед карантином, втілити у життя нові ідеї як для команди, так і для майбутніх клієнтів. Вважаю, що більшість змін відбулося у кожному з нас, десь у глибині; міні-зміна світобачення життя, так чи інакше, впливає на результати у роботі.
Вгорі я згадував словосполучення «закономірні випадковості». Зупинюсь трішки докладніше.
Будь-яка діяльність або бездіяльність (!) несе за собою результат. Ти можеш робити - не переробити і видимого результату не знайдеш. Але є одне але… Можна називати це посиланням у космос, везінням або долею, але будь-яка дія знаходить нову гілку розвитку. Це тренінг? Нове знайомство? Або прочитаний абзац книги? Все може потягнути за собою нові знання та досвід. А нові знання і досвід тягнуть за собою нову діяльність. І так аж допоки ти не зустрінеш бездіяльність. Звичайно, важливо розрізняти, що є дія й бездіяльність, межу між ними не завжди побачиш. Так відбулося і зі мною: я просто поділився своїми думками з близькою людиною і народилося маркетингове агентство «40000». Чи закономірно це? Так! Чи випадково це? Авжеж. Такі собі закономірні випадковості.
Велетенська кількість студентів не знає, що їм робити під час або після навчання і, водночас, все більше молоді задумується над тим, що їм дійсно до душі, а не нав’язане суспільством. На мою думку, у пошуках відповіді на подібні питання як раз допомагає система освіти.
Я маю для тебе декілька порад, якщо ти у тенетах (класне слово):
Якщо не знаєш, ким ти хочеш бути у майбутньому, чим займатись і чому присвятити життя – придивись до того, що тебе оточує: можливо ти знайдеш відповідь на це питання. Якщо ні – роби максимум з того, що потенційно може тобі подобатись.
Звісно, це мій досвід, який я отримав через 1000-чі прочитаних статей, книг і зовсім не є істиною «в останній інстанції». Якщо не знаєш відповіді на питання в середині себе – звертайся у будь-який момент. Мої повідомлення завжди відкриті для тебе.
Дорогі викладачі. Низький уклін за вашу роботу та ваше терпіння, яке ви даруєте студентам. Будьте максимально доброзичливими зі студентами, адже часи, як і пріорітети, змінюються. Пам’ятайте, що студенти вас люблять і дуже часто це відчуття з’являється вже після завершення навчання. Дякую за ваше нескінченне бажання насаджати корисні думки у наші голови.
Все у наших руках!