Балацький О.Ф. народився 11 травня 1937 року в місті Улан-Уде.

У 1960 році закінчив Харківський інститут інженерів транспорту. Після закінчення вищого навчального закладу працював на інженерних та керівних посадах Бєлгородського котлобудівельного заводу: інженер- конструктор СКБ (1960-1961); начальник бюро СКБ (1961-1963); начальник бюро виробничого відділу (1963-1964); головний диспетчер (1964); виконуючий обов'язки заступника головного конструктора СКБ (1964).

У 1964 році вступив, а в 1967 році закінчив аспірантуру за спеціальністю "Економіка, планування, організація управління народним господарством" при Харківському політехнічному інституті. Кандидат економічних наук з 1967р. В Харківському політехнічному інституті працював на викладацьких посадах: асистент, старший викладач (1967- 1969).

З 1969 року працював на викладацьких посадах Сумського філіалу ХПІ, Сумського фізико-технологічного інституту. Після утворення Сумського державного університету обіймав такі посади: старший викладач кафедри технології машинобудування (1969); доцент кафедри технології машинобудування (1969-1976); виконуючий обов'язки завідуючого кафедрою, завідуючий кафедрою економіки (1976-1993).

У 1980 році захистив дисертацію на здобуття вченого ступеня доктора економічних наук. З 1993 року по 2002 рік - завідуючий кафедрою управління.

НАУКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ

Професор Балацький О.Ф. закономірно вважається одним із засновників вітчизняної школи економіки природокористування та засновником економічної науки у Сумській області. Його педагогічна та наукова діяльність стала каталізатором розвитку економічної освіти на вузівському рівні у м. Сумах. Серед його учнів 6 докторів економічних наук та більш ніж ЗО кандидатів економічних наук. За його ініціативи у Сумах була створена та вже 10 років успішно діє перша на Сумщині спеціалізована рада із захисту дисертацій за напрямом "Економіка природокористування та охорони навколишнього середовища". Підготовка кадрів вищої кваліфікації надала потужний імпульс розвитку вузів у Сумській області. Серед тих, хто вийшов з наукової школи професора Балацького О.Ф., керівники вузів Сумщини та їх підрозділів. Існування цієї школи дало поштовх до відкриття та розвитку економічних факультетів у діючих вузах. На основі наукових розробок та науково-методичних праць проф. О.Ф. Балацького в 1999 р. створено фундаментальний спільний українсько-бельгійський підручник для вищої школи "Економіка природокористування", який вийшов у світ двома мовами.

У здобутку вченого близько 350 опублікованих праць, у тому числі більше ніж 30 книг, включаючи монографії, підручники, наукові посібники.

Професор Балацький О.Ф. є членом спеціалізованих вчених рад із захисту дисертацій; він головний редактор Вісника Сумського державного університету (серія "Економіка"). У 1992 р. за визначні заслуги у науковій та навчально-виховній роботі йому присвоєно почесне звання "Заслужений діяч науки і техніки України".

Плідна науково-освітня діяльність проф. О.Ф. Балацького отримала високу оцінку. Він нагороджений почесним знаком "За видатні успіхи вроботі" Вища школа СРСР" (1986); дипломом першого ступеня ВДНГ Української РСР (1986); почесною грамотою Президії Верховної Ради Української РСР (1986); Золотою медаллю ВДНГ СРСР (1987); почесним званням "Заслужений діяч науки і техніки України" (1992); почесним званням Академіка Інженерної академії України (1992); званням Академіка Української екологічної академії наук (1992).

ПЕДАГОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ

Професор О.Ф. Балацький є талановитим педагогом, який постійно ініціює інноваційні методи у процеси навчання. Одним з перших в країні ще на початку 70-х років він почав успішно використовувати в навчальному процесі рейтингову систему оцінки знань студентів. Розроблені проф. О.Ф. Балацьким ділові ігри, "мозкові штурми", метод бригадної форми навчання активно застосовуються не тільки у вузівській підготовці, а і у тренінгових програмах перепідготовки керівників та спеціалістів народного господарства. З ініціативи проф. О.Ф. Балацького протягом багатьох років в Сумській області проводяться науково- практичні та навчальні семінари для керівників державних установ та підприємств з підвищенням рівня економічних та управлінських знань.

СУСПІЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ

Балацький О.Ф. неодноразово обирався народним депутатом до рад різного рівня: Зарічної районної ради (в місті Сумах) (1979-1982); Сумської обласної ради (1985-1989).

ФОРМУВАННЯ НАУКОВОЇ ШКОЛИ ЕКОНОМІКИ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ В СУМАХ

(наукова школа О.Ф. Балацького)

 

1969 рік

З I квітня 1969 року вперше в СРСР в Сумському філіалі Харківського політехнічного інституту розпочаті системні дослідження в галузі економіки охорони навколишнього середовища від шкідливих викидів промислових підприємств.

При кафедрі ТМС створюється секція економіки захисту повітряного басейну від забруднень. Обсяг госпдоговірної тематики складає 10 тисяч карбованців на рік. Роботу очолив кандидат економічних наук Балацький Олег Федорович.

Результати наукових досліджень цього періоду:

1. Розраховані укрупнені показники економічного збитку в чорній металургії.
2. Проведена економічна оцінка наслідків забруднення атмосфери викидами підприємств чорної металургії міст Жданова (Маріуполь), Макіївки, Липецька, Волгограда, Іркутська, Запоріжжя, Нового Роздолу, Первоуральска та інших міст.

1971 рік

В 1971 році колектив штатних співробітників секції збільшується до семи осіб. Кадрова політика була зорієнтована на підготовку вчених у власному колективі. До роботи залучаються студенти денного відділення: Козін Е.Г., Мельник Л.Г., Чупіс А.В., 3аболотний Є.П., Дегтяренко О.Г.

Обсяг госпдоговірної тематики складає 36 тисяч карбованців на рік. Керівник секції Балацький О.Ф. стає членом Наукової Ради "Захист повітряного басейну від забруднення шкідливими викидами" при Державному комітеті з науки і техніки Ради Міністрів СРСР.

Результати наукових досліджень цього періоду:

1. Видання "Методики визначення економічної ефективності захисту атмосфери від забруднення на підприємствах чорної металургії". Проект методики був розісланий більш ніж 100 організаціям і одержав велику кількість позитивних відгуків. Ця робота була виконана в СРСР уперше.

1972-1974 роки

З 1972 року при кафедрі ТМС розпочинає функціонування лабораторія економіки повітряного забруднення. Обсяг госпдоговірної тематики зріс до 67 тисяч карбованців на рік. У цей період до лабораторії приходять перші випускники Сумського філіалу ХПІ: Браславський Д.В., Мельник Л.Г., Денисенко А.Ф., Козін Е.Г.

Кількість штатних наукових співробітників зростає до 18 чоловік. Збільшується і склад студентів денного відділення, що залучаються до науково-дослідної роботи: Боронос В.М., Дегтяренко О.Г., Євтухов В.Г., Жулавській А.Ю., Кержаков В.І. та ін.

Розширюється спектр досліджень лабораторії. Зростає її науковий авторитет. Балацький О.Ф. призначається головою Комісії з прогнозування економічного збитку при Держкомітеті Ради Міністрів СРСР з науки і техніки.

В 1974 році в Тбілісі відбувся радянсько-американський симпозіум, де Балацьким О.Ф. були представлені теоретичні результати досліджень лабораторії.

Результати наукових досліджень цього періоду:

1. Вперше в СРСР співробітниками лабораторії виконана робота з прогнозування економічного збитку від забруднення атмосфери на період до 1990 року.
2. Розпочато роботи з розрахунку економічних показників забруднення повітряного басейну на підприємствах кольорової металургії (алюмінієва і мідна підгалузі). Поглиблюються дослідження підприємств хімічної промисловості (Северодонецькій і Щекінський хімкомбінати).

1974- 1976 роки

Цей період є багато в чому знаменний. В лабораторії інтенсивно ведеться робота з підготовки наукових кадрів. У 1975 році с.н.с. Халдєєв В.Т. захистив дисертацію кандидата економічних наук у Центральному економіко-математичному інституті (м. Москва).

Лабораторія поповнюється новими співробітниками. На роботу прийнятий випускник Дніпропетровського університету Тархов П.В. Після закінчення інституту до складу наукових співробітників лабораторії долучається Боронос В.М. До лабораторії приходять студенти Мішенін Є.В., Панасовський Ю.В., Іванов Б.К. та ін.

У 1976 році на базі лабораторії економіки повітряного забруднення утворюється кафедра економіки, організації і управління машинобудівним виробництвом, яку очолює Балацький О.Ф.

Обсяг госпдоговірної тематики збільшується до 100 тисяч карбованців на рік. На кафедрі працюють 17 штатних співробітників наукового сектору і 6 викладачів. У цей період кафедрою економіки ведуться дослідження з 6 науково-дослідних тем. Одна з тем "Економічна оцінка наслідків забруднення атмосфери" включена в координаційний план Державного комітету з науки та техніки Ради міністрів СРСР (ДКНТ РМ СРСР).

Балацький О.Ф. стає членом секції "Атмосферні домішки і їхній вплив на живі організми і зовнішнє середовище" при Науковій Раді ДКНТ РМ СРСР, а також членом "Міжвідомчої науково-технічної Ради з комплексних проблем охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів". В 1976 році результати теоретичних досліджень лабораторії доповідаються на координаційній нараді з охорони навколишнього середовища країн-членів РЕВ в Угорщині.

Результати наукових досліджень цього періоду:

1. Розробка методики визначення економічної ефективності оздоровлення атмосфери на підприємствах алюмінієвої промисловості.
2. Видання в 1976 році першої в СРСР монографії з економіки охорони природи (Балацький О.Ф. "Економіка захисту повітряного басейну". - Харків: Вища школа, 1976).
3. Опублікування співробітниками кафедри 53 друкованих праць у журналах і збірниках матеріалів конференцій.

1977-1978 роки

В 1978 році захистили кандидатські дисертації ще два співробітники кафедри: Маяровський В.Л. та Мельник Л.Г. На кафедру в якості штатних наукових співробітників приходять випускники інституту Дегтяренко О.Г. та Панасовський Ю.В.

Обсяг госпдоговірної тематики зростає до 150 тисяч карбованців на рік, кількість штатних співробітників зросла до 23, викладачів - до 7.

Результати наукових досліджень цього періоду:

1. Розробка методики визначення економічної ефективності оздоровлення атмосфери на підприємствах алюмінієвої промисловості.
2. Дослідження впливу шкідливих викидів Щекінського виробничого об'єднання "Азот" і визначення наслідків забруднення.
3. Визначення народногосподарського збитку від шкідливих викидів підприємств промисловості будматеріалів (цементна підгалузь) м. Новоросійська.
4. Опублікування співробітниками кафедри понад 50 наукових праць, участь співробітників кафедри у 25 конференціях.

1979-1980 роки

1979 рік для кафедри став роком ювілейним (10 років з дня започаткування наукових досліджень з природоохоронної тематики). У здійсненні навчальної і науково-дослідної роботи кафедри економіки беруть участь: 11 викладачів та 34 співробітника науково –дослідної частини (з них 4 доцента і 7 кандидатів наук), студентів СНТ до 30 чоловік. На кафедрі, як наукові співробітники, починають працювати Жулавський А.Ю., Мішенін Є.В., Рибалов О.О., Шапочка М.К.

Загальний обсяг виконання науково-дослідних робіт у 1979 році склав 150, а у 1980 році - 195 тисяч карбованців на рік. Дослідження проводилися за 6 темами для підприємств алюмінієвої, хімічної промисловості, для підприємств кольорової металургії, а також для ряду територіально-промислових комплексів регіону БАМ. Проводились дослідження повітряного басейну Норильского промислового району.

Розширюються наукові зв'язки кафедри. Проводяться спільні наукові дослідження в галузі охорони навколишнього середовища з Центральним економіко-математичним інститутом (ЦЕМІ), Інститутом соціально-економічних проблем, Інститутом економіки АН УРСР, Науково-дослідним інститутом планування нормативів, Радою продуктивних сил АН СРСР, Інститутом загальної і комунальної гігієни імені А.Н. Сисіна та іншими.

В 1980 році Балацьким О.Ф. вперше в СРСР була захищена докторська дисертація з економічних проблем охорони навколишні середовища. У цьому ж році Козін Е.Г. захищає дисертацію кандидата економічних наук.

В 1980 році Балацький О.Ф. стає членом Бюро об'єднаної комісії АН СРСР і ДКНТ РМ СРСР з економічної оцінки природних ресурсів і заходів щодо охорони навколишнього середовища. Він входить до складу оргкомітету з підготовки і проведенню у 1980 році Міжнародної науково-технічної конференції країн-членів РЕВ "Маловідходні та безвідхідні технології" в Болгарії.

В 1980 році науковим співробітникам кафедри - к.е.н. Мельнику Л.Г., к.е.н. Козіну Е.Г. і с.н.с. Бороносу В.М. за цикл робіт з оцінки і прогнозування економічних наслідків забруднення навколишнього середовища" присуджується премія Ленінського комсомолу. Інша робота цих же авторів "Оцінка і прогнозування соціально-економічних наслідків науково-технічного прогресу" була нагороджена премією імені академіка Г.Ф. Проскури.

Результати наукових досліджень цього періоду:

1. Видані 3 монографії і 1 методика (Методика еколого-економічної оцінки проектів, Київ, 1980 рік). Опубліковано 34 наукових праці обсягом 78 друкованих аркушів. Співробітники кафедри брали участь у 22 Всесоюзних і республіканських конференціях.
2. Результати десятилітньої роботи наукової школи представлені на ВДНГ СРСР (павільйон "Охорона природи"). Балацький О.Ф.і Мельник Л.Г. нагороджені бронзовими медалями, Тархов П.В., Боронос В.М., Балацька Л.М. - дипломами учасників виставки.
3. На базі СФ ХПІ відповідно до плану ДКНТ СРСР 26-30 травня 1980 року була проведена перша Всесоюзна нарада "Розробка територіальних промислових схем охорони природи".

1981-1983 роки

Кафедра економіки вступає в 80-і роки. На кафедрі працюють 10 викладачів та 35 штатних наукових співробітників співробітників. На кафедрі в якості наукових співробітників починають працювати Кислий В.М., НесвєтовО.О.

Річний обсяг госпдоговірної тематики зріс до 280 тис. карбованців. Дослідження кафедри ведуться з наступних напрямків: оцінка економічного збитку від забруднення водних джерел, визначення економічної ефективності гігієнічних рекомендацій проектів районного планування територіально-промислових комплексів, визначення економічної ефективності мало - та безвідхідних технологій.

Балацький О.Ф. стає членом Секції нормування, стандартизації, контролю і нагляду з охорони природного середовища Міжвідомчої науково-технічної Ради, а також членом Економічної секції Наукової Ради з проблем біосфери.

Результати наукових досліджень цього періоду:

1. Активна участь у підготовці методик: "Тимчасова типова методика визначення економічної ефективності здійснення природоохоронних заходів і оцінки економічного збитку, заподіюваного народному господарству країни забрудненням навколишнього середовища" (схвалена Держпланом СРСР, Держбудом СРСР і Президією Академії наук СРСР 21 жовтня 1983 року); "Тимчасові методичні вказівки з розрахунку економічної ефективності заходів щодо захисту повітряного басейну від шкідливих викидів теплових електростанцій і котелень".
2. Розроблена цільова комплексна регіональна програма "Навколишнє середовище м. Сум і Сумської області" на 1981-1985 роки і на період до 1990 року.
3. Результати наукових робіт були представлені на ВДНГ СРСР і ВДНГ УРСР. Балацького О.Ф., Чупіса А.В. і Дегтяренко О.Г. було нагороджено Дипломом I ступеня.
4. За період з 1981-1983 роки було опубліковано 96 друкованих праць загальним обсягом 39,5 друкованих аркушів. Співробітники кафедри брали участь у 43 конференціях.

1984-1990 роки

На кафедрі працюють 12 викладачів та 37 штатних наукових співробітників. Членами СНТ кафедри є 35 студентів, що працюють за госпдоговірною і держбюджетною тематикою. До складу наукових співробітників кафедри долучаються Козьменко С.М., Семененко Б.А., Теліженко О.М., Устименко В.А., Ярош М.В.

Річний обсяг госпдоговірної тематики досяг 300 тис. карбованців на рік.

Рівень координації науково-дослідних робіт: дослідження, що проводяться на кафедрі економіки ввійшли до планів Академії наук СРСР, Академії наук УРСР, до планів Мінвузу СРСР і Мінвузу УРСР. Результати досліджень використовуються в ДКНТ РМ СРСР, Держстандартом СРСР, Держбудом СРСР, Держкомгідрометом СРСР і УРСР, а також галузевими, академічними інститутами Держплану СРСР і Держплану УРСР.

Співробітники кафедри є членами: Наукової Ради АН СРСР з комплексної проблеми "Оптимальне планування і управління народним господарством"; Наукової Ради з гігієни АМН СРСР і секції "Гігієна навколишнього середовища" при ДКНТ СРСР; Наукової Ради АН СРСР з проблем біосфери і секції "Наукові основи розробки мало - і безвідхідних технологічних процесів"; Наукової Ради АН СРСР з комплексних проблем енергетики.

В 1985 році при кафедрі управління заснована проблемна лабораторія "Економіко-екологічні проблеми міжзонального перерозподілу водних ресурсів".

В 1989 році в м. Сумах на основі науково-методичних розробок кафедри економіки було проведено перший в СРСР експеримент з впровадження системи платежів за забруднення та використання природних ресурсів. Згодом цей експеримент було розповсюджено на інші міста України та Росії.

Продовжують підтримуватися тісні контакти з ученими закордонних країн. В 1984 році Балацький О.Ф. приймав участь в Міжнародній нараді з мало- і безвідхідних технологій, що проводилась з ініціативи Європейської Економічної Комісії ООН у м. Ташкенті. В 1985 році Мельник Л.Г. проходив стажування в Японії протягом 10 місяців.

Результати наукових досліджень цього періоду:

1. Розробка і затвердження Методичних вказівок з еколого-економічної оцінки й експертизи проектів (Затверджена Радою з вивчення продуктивних сил АН УРСР); Методичних вказівок з визначення економічної ефективності гігієнічних рекомендацій, спрямованих на зниження захворюваності населення (Затверджена АМН СРСР); Тимчасової методики оцінки економічного збитку від забруднення атмосфери викидами підприємств чорної металургії.
2. Виконана оцінка економічного збитку від викидів автотранспорту в атмосферу по 114 містам СРСР.
3. Формування науково-методичної бази для впровадження системи платежів за забруднення та використання природних ресурсів.
4. Результати досліджень були представлені на ВДНГ СРСР та ВДНГ УРСР і були відзначені медалями та дипломами.

 

РЕЗУЛЬТАТИ РОБОТИ НАУКОВОЇ ШКОЛИ З ЕКОНОМІКИ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ ЗА ПЕРІОД 1969 - 1990 рр.

• Вперше в СРСР розроблена нормативна база оцінки економічного збитку народному господарству забрудненням навколишнього середовища та на її основі визначені ефективні напрямки природоохоронної діяльності підприємств ряду галузей.
• Розроблені науково-методичні основи визначення економічної ефективності природоохоронних заходів, маловідходних та ресурсозберігаючих технологій і виробництв з урахуванням відверненого економічного збитку
• Розроблені наукові основи цільового комплексного планування природоохоронної діяльності в регіональному аспекті, що були апробовані в умовах Сумської області.
• Роботи з оцінки економічного збитку від забруднення навколишнього середовища стали основою для розробки прогнозів економічних наслідків негативного впливу господарської діяльності на навколишнє середовище.
• Сформована науково-методична база для впровадження системи платежів за забруднення та використання природних ресурсів, яка була апробована на ряді міст України та Росії.

ПЕДАГОГІЧНА СПАДЩИНА О.Ф. БАЛАЦЬКОГО

Професор О.Ф. Балацький був талановитим педагогом, який постійно ініціював інноваційні методи у процеси навчання. Одним з перших в країні ще на початку 70-х років він почав успішно використовувати в навчальному процесі рейтингову систему оцінки знань студентів. Розроблені проф. О.Ф.Балацьким ділові ігри, «мозкові штурми», метод бригадної форми навчання активно застосовуються не тільки у вузівській підготовці, а і у тренінгових програмах перепідготовки керівників та спеціалістів народного господарства. З ініціативи проф. О.Ф. Балацького протягом багатьох років в Сумській області проводяться науково - практичні та навчальні семінари для керівників державних установ та підприємств з підвищення рівня економічних та управлінських знань.

Бригадна форма вивчення навчальних дисциплін на практичних заняттях (спогади проф. Л.Г. Мельника з книги Л.М. Балацької «Життя – це спогади»)

Метод, який запропонував проф. О.Ф. Балацький, було побудовано на впровадженні бригадної форми вивчення дисципліни на практичних заняттях.

Суть методу. Для проведення практичних занять згідно з цим методом студентська група розбивалася на бригади. Вже цей етап був надзвичайно важливим для майбутнього процесу навчання, тому, що на ньому виявлялися потенційні лідери – бригадири та їх заступники, котрі керували бригадами. Зазвичай бригада складалася з 4 – 5 осіб, тобто в групі з 20 – 25 студентів могло бути 4 – 5 бригад. Навчальний процес будувався таким чином, щоби максимально активізувати роботу студентів протягом всього учбового заняття та максимально активізувати інтелектуальну енергію кожного учасника.

Стандартна процедура заняття включала кілька індивідуальних та групових завдань. Зазвичай заняття починалося з короткої контрольної роботи або тестового завдання, де кожний студент повинен був письмово відповісти на три запитання. В його розпорядженні було всього 12 – 15 хвилин. Після перевірки викладачем кожний студент отримував індивідуальну оцінку. Вона враховувалася при підведенні його роботи в кінці семестру та впливала на екзаменаційну оцінку, якщо даний студент повинен був здавати іспит. Але на кожному занятті більш суттєву роль грали не індивідуальні оцінки студента, а середній бал, котрий отримувала бригада. Саме він враховувався в загальному підсумку заняття, тому, що по кожному заняттю проводилося урахування саме бригадних результатів. Однак і середній бал контрольної оцінки по бригаду не був остаточним. Він враховувався в якості проміжного для ранжування бригад за місцями (тобто перше, друге і т. ін.). На основі занятих місць бригада отримувала остаточний результат. І тільки відповідне місце дозволяло бригаді отримати остаточний результат за даним конкурсом. Зазвичай це робилося за такою системою: І місце – 1,5 бала, ІІ – 1,0, ІІІ – 0,5.

Другим етапом було розв’язання завдань. На відміну від традиційних підходів, коли викладачі або кращі студенти групи розв’язують завдання на дошці, бригаді видавався пакет завдань, котрі вона повинна була самостійно розв’язати, мобілізуючи отримані раніше теоретичні знання. Тут також виводився середній бал по бригаді. При цьому викладач міг використовувати різні критерії оцінювання, а саме: швидкість та якість розв’язання завдань.

На третьому етапі проведення практичного заняття проводився конкурс публікацій за темою заняття. Кожна бригада готовила одну публікацію, котру представник бригади повинен був презентувати перед іншими бригадами. Переможці також розігрували перші три місця з відповідними оцінками. Доповідачі в даному конкурсі обов’язково повинні були чергуватися на кожному занятті. Тобто один і той же студент міг отримати право на повторний виступ лише після того, як всі студенти з його бригади зробили свої доповіді за публікаціями. Сам О.Ф. Балацький залюбки вводив до канви занять різні тести з управління. Кожна бригада за вірну відповідь могла заробити по 0,5 бала. В якості прикладу наведемо лише пару.

Завдання 1. Ви керівник цехового рівня. Вам необхідно вичитати свого підлеглого за його хронічні помилки (тобто час терпить). Яку частину робочого дня ви для цього оберете?

Деякі бригади вибирали початок, деякі закінчення. Вірна відповідь: якщо провести неприємну бесіду на початку робочого дня, то це може засмутити підлеглого та негативно відіб’ється на його продуктивності протягом зміни. Якщо зробити це наприкінці дня, то це призведе до того, що робітник піде додому у поганому настрої, що може призвести до конфлікту з близькими людьми вже вдома. Бесіду потрібно провести ближче до обідньої перерви. У робітника буде час обдумати свою поведінку та заспокоїтися під час обіду.

Завдання 2. До вашого кабінету вривається розлючений підлеглий, що невдоволений якоюсь ситуацією, та вимагає вашого рішення щодо неї. Чи однаковою буде ваша поведінка по відношенню до підлеглого, якщо він: а) чоловік; б) жінка?

Правильна відповідь: якщо ваш підлеглий чоловік, намагайтеся, заспокоївши його, відкласти вирішення питання на майбутнє. Психіка середнього чоловіка побудована таким чином, що з часом він схильний заспокоїтися. У випадку з жінкою питання потрібно вирішувати негайно, тому, що до наступного дня воно може розростися, як снігова грудка.

Робота викладача. Дана система потребувала колосальної напруги в роботі викладача, хоча здавалося б, він був лише арбітром при виконанні різних завдань. Між тим тільки це вже потребувало дуже інтенсивної роботи. Достатньо відмітити, що перевіряти написані контрольні роботи (три питання для кожного студента, яких у групі нараховувалось 20 – 25 осіб) і підвести середній бал по бригаді викладач повинен був встигнути за той час, поки студенти розв’язують свої завдання (часто на це відводилося 10 – 12 хвилин, а інколи і того менше). Викладач також повинен був бути хорошим психологом, відчувати настрій групи, можливі конфлікти, що назрівають між бригадами, щоб спрямовувати конкуренцію у потрібне русло. Інколи приходилося злегка підігрувати більш слабким бригадам та пресингувати лідерів, щоб перші не втратили мотивацію до змагань, а другі не перестали працювати, відірвавшись за балами дуже далеко. При цьому повинна була зберегтися видимість повної об’єктивності.

Метод Балацького років на 10 – 20 випередив розвиток університетської освіти у світі. Лише наприкінці 1980 – х в найбільш просунутих університетах світу прийшли до використання методів тотальних тренінгових програм з мобілізацією найсвіжіших публікацій, з постійними презентаціями студентів та поточним моніторингом знань студентів.

Уроки методу. Сьогодні коли минув значний проміжок часу можна спокійно проаналізувати уроки методу Балацького, що став каталізатором творчої активності як викладачів, так і студентів.

1. Розвиток лідерських якостей. Майже половина складу групи була задіяна в якості лідерів. Не існувало проблеми «неформальних» лідерів. Тут вони отримували можливість (і навіть необхідність) ставати формальними.
2. Мобілізація самонавчання студентів. Метод дозволяв колосально мобілізовувати механізми самонавчання студентів.
3. Навчання командним діям. Прищеплювалися навички групового вирішення завдань, роботи у команді.
4. Тренування роботи на швидкості. Розвивалися навички мобільного розв’язання завдань. Динаміка занять була дуже високою, і рішення потрібно було приймати за лічені секунди.
5. Навчання «по горизонталі». Мобілізувалось навчання студентів «по горизонталі»: від студента до студента.
6. Розвиток самоорганізації студентів. Крім початкових 12 – 15 хвилин, коли студенти писали індивідуальні контрольні, весь інший час вони могли вільно переміщуватися по аудиторії, виходити та заходити в неї, користуватися будь якою літературою. Весь процес роботи в бригаді організовувався самими студентами.
7. Навички виступів. Практично всі студенти повинні були виступати, а значіть, і готувати свої виступи (презентації).
8. Відхід від рутини. На заняттях (від першої до останньої хвилини) була відсутня нудьга. При всієї стандартності процедури зміст кожного заняття був неповторним, а ситуації, що виникали на них, важко передбачуваними.
9. Відкритість до інновацій. Форма і зміст занять дозволяли включати до них будь які інновації (завдання, тести, види контролю або технічні засоби).

Від складного до простого (спогади доц. С.В. Глівенка з книги Л.М. Балацької «Життя – це спогади»)

Студенти з нетерпінням очікували появи в аудиторії Професора. Чутки та відгуки ходили різні, але, що принесе реальне знайомство, напевно не знав ніхто. Так, зустрічали в коридорах, віталися на сходах, але, як проходить професорська лекція та про що ми на ній дізнаємось, були тільки здогадки. Очікували шквалу інформації, дівчата розкладали різнокольорові ручки, щоб встигнути записати та виділити кольором все, що буде виголошено. Очікували незнайомих термінів та довгих речень, складних класифікацій та розлогих міркувань. Дійсність виявилась зовсім іншою. В аудиторію зайшов чоловік, привітався, допитливо вдивився в обличчя та почав говорити про Менеджмент.

Він говорив про прості та складні відносини, про реальні життєві ситуації. Приводив ясні та зрозумілі приклади, як поводиться звичайна людина, а як повинен був би поводитися менеджер. Розповідав, про те чому людина схильна так поступати і що потрібно зробити, щоб змінити її поведінку. Виявилося, що не кожен з присутніх в аудиторії стане менеджером, управляти зможуть тільки ті, хто має відповідні особистісні якості.

Ми довідалися про те, що керувати – це праця, тяжка, напружена, інтелектуальна праця. Зрозуміли, що приймати рішення – це велика відповідальність, що винагорода не завжди є співмірною з витратами часу та енергії. Узнали, що влада – це не подарунок, а тягар, по крайній мірі, так повинно бути.

Професор говорив зрозуміло та просто про ті речі, про які складною мовою написано безліч товстих книг. Коротко міг схарактезувати складну ситуацію так, що вона раптом ставала простою та гранично зрозумілою. Професор не ускладнював життя, а робив її закони зрозумілими для слухача. Професора звали Олег Федорович.

Він розповідав ПРОСТО про СКЛАДНЕ, а це зовсім не просто.

Передмова до матеріалів лекцій О.Ф. Балацького

Протягом всієї своєї педагогічної діяльності проф. О.Ф. Балацький вів лекційні курси з багатьох дисциплін. На початку педагогічної кар’єри він проводив лекційні та практичні заняття зі всього циклу викладання економічних дисциплін для інженерних спеціальностей. Це такі дисципліни, як: «Економіка промисловості», «Організація та планування підприємств». Пізніше, з появою нових спеціальностей та відповідним поділом кафедри економіки на три нових (економіки, управління та фінансів) О.Ф. Балацький почав читати лекційний курс з дисципліни «Основи менеджменту» для студентів спеціальності «Менеджмент організацій». Разом з цим він організовував та проводив науково - практичні та навчальні семінари для керівників державних установ та підприємств з підвищення рівня економічних та управлінських знань. В зв’язку з цим ним і були підготовлені лекційні курси, що були присвячені господарській діяльності підприємств, організації праці та виробництва, охороні навколишнього середовища, проблем управління тощо. Відповідно до цього ряд лекційних курсів, що читався раніше з часом зазнавав певної трансформації, удосконалювався та змінювався відповідно до нових вимог. У наведених варіантах лекційних курсів наведена остання авторська редакція. Слід відмітити, що не для всіх курсів збереглася авторська логіка подання матеріалу і тому порядок розташування окремих тем визначався або за допомогою робочих програм, або визначався групою, що готувала лекції до публікації самостійно.

Потрібно зважити ще і на те, що ряд лекційних курсів, що викладалися у 70 – 80-х рр. ХХ сторіччя мають інформацію, яка морально застаріла. Разом з цим на цих матеріалах лежить відбиток часу і з цих позицій наведена редакції лекцій має певний інтерес для сучасних читачів.

СЛОВО ПРО ВЧИТЕЛЯ

Другого липня 2012 року Суми прощалися з науковцем-економістом, доктором економічних наук, професором Олегом Федоровичем Балацьким. Він був тим, з кого розпочалася економічна наука в Сумах, і одним із тих, хто стояв біля джерел економіки природокористування в країні.

З 51 року свого робочого стажу останні 43 роки О.Ф. Балацький провів у навчальному закладі, який сьогодні має назву Сумський державний університет. Було щось глибоко символічне, що його проводжали саме 2 липня. Цього дня йшов у традиційну літню відпустку професорсько-викладацький склад факультету економіки та менеджменту. З ними у тимчасову відпустку йшов і Олег Федорович, завдяки якому цей факультет узагалі з'явився в університеті – перший економічний факультет на Сумщині.

Зазвичай у некрологах називають етапи життєвого шляху, звання, посади, досягнуті наукові та інші результати. Часто за формальним перерахуванням праць і титулів складно розглянути особистість. Ми спробуємо говорити не стільки про праці та звання, скільки про справи, думки та вчинки, бо це – не некролог, а Слово про Вчителя, який був і продовжує залишатися вчителем більшості тих, хто сьогодні складає основу економічної науки на Сумщині... Утім, не лише економічної та не лише на Сумщині. Бо в нього навчалося багато тих, хто навіть не мав формального відношення до економіки… Навчалися тому, що в нього було чого повчитися.

Одним з його улюблених виразів було: "живіть та розмножуйтесь!". Вимовлялося це, звісно, з посмішкою, начебто жартома – зазвичай після захисту чергової дисертації у створеній ним спеціалізованій раді. Однак навряд чи будь-яка інша фраза могла б краще передати (причому, цілком серйозно) зміст його життєвого кредо, який він не тільки сформулював як своєрідний науковий заповіт, а й втілив у конкретних справах як створений і розвинений ним унікальний відтворювальний механізм. Це абстрактне поняття набуває цілком конкретних рис стосовно того, що вдалося генерувати професору Балацькому.

Почавши з маленької економічної секції (з двох викладачів) на кафедрі технології машинобудування та маленької наукової лабораторії ("Економіки чистого повітря") з декількох осіб (основу якої складали студенти, що працювали за сумісництвом на 0,5 ставки лаборанта), Олег Федорович зміг досягти багатовимірного і багатофакторного результату, на який навряд чи можна було розраховувати навіть у найсміливіших мріях. Вагомими компонентами цього результату стали: факультет економіки та менеджменту з чотирма кафедрами, що випускають майже за десятьма спеціальностями; аспірантура за трьома спеціальностями; докторська рада з двох спеціальностей; випуск кількох спеціалізованих журналів; майже два десятки докторів та сотні кандидатів економічних наук; десятки підручників та монографій; міжнародні проекти та конференції тощо. У принципі все перераховане можна умовно мультиплікувати, бо економічну основу ще двох сумських вузів (Національного аграрного університету та Української академії банківської справи) складають його вихованці.

Причому тут важливі й не так кількісні показники, скільки магічний режим самовідтворення результатів. Усе те, що ініціювалося О.Ф. Балацьким, якимось незбагненним чином підхоплювалося, продовжувалося і розвивалося його учнями - науковими дітьми, учнями учнів - науковими онуками та учнями учнів учнів - науковими правнуками, які іноді вже й не знали близько самого Балацького (адже є вже й наукові правнуки, які цілком успішно працюють на ниві науки та освіти). Процес продовжувався і після того, як засновник сам відходив від ініційованого ним напряму.

Відтворювальний потенціал Балацького справді дивує. При цьому він реалізується в різних галузях діяльності: науковій, викладацькій, видавничій, депутатській, спортивній. Колись, на початку 1970-х, волейбольна команда Сумської філії ХПІ, яку він організував та очолив як тренер, виграла кубок міста та області. Сьогодні волейбольна команда СумДУ грає у вищій Лізі України. Колись він відкрив першу в Сумській області спеціалізовану раду із захисту кандидатських дисертацій. Сьогодні його учні керують роботою трьох докторських рад у різних вузах Сум. Колись він почав видавати перший науковий журнал економічного спрямування ("Вісник СумДУ: серія Економіка"). Сьогодні його учнями видається сім періодичних наукових видань, у тому числі чотири - міжнародних). І це далеко не всі компоненти його відтворювального феномену.

Його зовнішній вигляд парадоксально не відповідав тому обсягу роботи, що він примудрявся виконувати. При тій величезній кількості справ та обов'язків він ніколи (за рідкісним винятком) не підвищував голос (хоча внутрішньо спокійним не був, і часом – хоч і дуже рідко – вибухав). Він був - як вулкан, усередині якого "клекотало", але рідко кому доводилося бачити, щоб його внутрішній неспокій виривався назовні. І лише близькі знали, якою ціною йому вдається здаватися зовні спокійним. Олег Федорович ніколи нікуди не поспішав і ніколи нікуди не спізнювався. Іноді здавалося, що його доба містила набагато більше, ніж 24 робочі години.

Він завжди мав напружене викладацьке навантаження, яке він сам собі планував. Навіть керуючи кафедрою, він постійно вів два-три лекційні потоки. Лектор був чудовим. Лекції завжди були добре систематизовані, насичені прикладами. Продовжував читати лекції та приймати іспити практично до самого кінця. Вже будучи важко хворим, прийняв останній у своєму житті іспит у студентів практично за місяць до відходу. Мало хто зараз пам'ятає, що О.Ф. Балацький є новатором у викладацькій справі. За розробленою ним бригадною системою в інституті десятиліттями успішно проводилися практичні заняття. Завдяки цій системі фактично реалізовувався принцип навчання студентів не лише за вертикаллю (викладач – студент), але й по горизонталі (студент – студент).  

У період найбільш інтенсивної роботи він керував трьома-чотирма госпдоговірними науковими темами, найчастіше, найвищого державного рівня (координувалися Держкомітетом з науки та техніки (ДКНТ), Держпланом, Радою з вивчення продуктивних сил (СОПС), міністерствами та відомствами). Постійно, крім усього, був завантажений громадською роботою.

Завжди спортивний та підтягнутий. Мінімум двічі-тричі на тиждень сам займався спортом: спочатку - волейболом, потім - великим тенісом, з яким не розлучався останні 30 років. Спорт взагалі відігравав велику роль у його житті. Швидше за все, саме спортивна модель лежала в основі організації його життя та діяльності. Змолоду він займався акробатикою, волейболом, мотоспортом.

 Пізніше, коли він підбирав студентів для роботи у своїй лабораторії, у шкалі його оцінок рівень їхньої успішності був лише на другому місці. На першому – було заняття спортом. Як правило, претендент повинен був мати не нижче першого спортивного розряду. Перевага надавалася гравцям, у яких спочатку формувалися навички роботи в команді. Спортивне загартування потрібне було і через надзвичайно інтенсивну роботу над проектами. Вона вимагала нескінченних відряджень, довготривалих переїздів, перельотів. У роботі учнів Балацького відтворювався надзвичайно інтенсивний ритм, у якому працював сам учитель. Географія досліджень була надзвичайно широкою.

Залишаючись завжди гранично раціональним, він, здавалося, постійно балансував на межі ірраціонального авантюризму. Зокрема, тільки “безшабашна” людина могла взятися у 1969 році за виконання теми, яка не тільки здавалася спочатку провальною, а й могла обернутися і колосальними особистими неприємностями. Щоб оцінити масштаб особистості О.Ф. Балацького і зрозуміти всю непідйомність зробленого ним лише у науковій сфері доречно зупинитися у цьому докладніше.

 О.Ф. Балацький, який тоді лише захистив кандидатську дисертацію, укладає договір з Харківським проектним інститутом (ВНДПІ "Черметенергоочищення"). Згідно з договором, молодий вчений мав розробити методику для оцінки "того – не знаю, чого". Йдеться про економічну шкоду від забруднення атмосфери викидами підприємств чорної металургії. Всесвітня складність цього завдання була обумовлена цілою низкою факторів. Багато чого було незрозуміло: як розсіюються викиди (а тут впливають і висота труби, і швидкість газів, що виходять, і напрям вітру і його швидкість і десятки інших факторів)? Які саме інгредієнти (забруднювачі вилітають у трубу, яка токсичність кожного з них, і які їх концентрації на різних напрямках та різних відстанях від джерела викидів)? Які реципієнти (люди, рослини, промислові об'єкти тощо) потрапляють у зону забруднення? Які вони мають наслідки? Як ці наслідки: чи це погіршення здоров'я населення, зниження врожайності чи прискорене зношування основних фондів - оцінити кількісно? Як натуральні показники збитків перевести на грошові оцінки? Як у загальному "букеті" збитків виділити внесок кожного забруднювача?

 Робота була надзвичайно небезпечною не тільки через високий ризик її невиконання. Головне було в іншому. Рано чи пізно треба було визнати та заявити в той час, що свідомо завдається шкода здоров'ю громадян та економіці. Лінія партії та уряду це категорично заперечувала. Офіційна позиція була сформульована в тезі: планове господарювання дозволяє керувати економікою так, що ніякої шкоди не може завдаватися: ні природі, ні громадянам, ні господарським системам. Виконати згадану тему означало: зухвало сказати, що це - не так!... Були й інші "підводні рифи", про які наш герой тоді ще й не здогадувався...

 Щоб взятися за таку роботу потрібно було виявитися (як би м'якше висловитися ...) мало далекоглядним. Колись Е.М. Ремарк висловив цікаву думку: лише "дурні" досягають суттєвих результатів у житті; "Розумні" - передбачають спочатку стільки перепон, що не наважуються навіть братися за роботу ... Потім, правда "дурнів" називають геніями, а "розумних" - дурними. Сьогодні залишається тільки гадати, про що думав і на що розраховував Олег Федорович, погоджуючись на подібну роботу... У його характері якраз було передбачати і прораховувати все до найменших подробиць... І в цій парадоксальній невідповідності криється ще одна загадка Балацького.

 Замовника теми можна було зрозуміти. З урахуванням існуючого на той час у країні порядку розподілу коштів така робота йому конче була необхідна. Гроші за планом виділялися під обіцяні підприємствами цифри економічного ефекту, який вони збиралися отримати за реалізації виділених коштів. Кожне підприємство намагалося якнайбільше "роздмухати" планові цифри обіцяних ефектів, щоб отримати більше інвестицій. У скрутному становищі перебували лише підприємства, котрі проектували різні види очисних споруд. Їхній економічний ефект вимірювався попередженими збитками від забруднення природного середовища. А щоб показати запобігання збиткам, потрібно було зважитися на те, щоб розкрити величину реально існуючих збитків. Ось чому згаданий проектний інститут наважився замовити таку тему.

 Потреби проектувальників, тим не менш, не знімали тягар відповідальності з безпосереднього виконавця теми, який повинен був взяти на себе сміливість і заявити про те, що категорично заперечувалося офіційною ідеологічною пропагандою, а саме, що промисловість країни щорічно завдає на мільярдні збитки, пов'язані із забрудненням природи. Це треба було зробити потім... Поки ж незрозуміло було, як взагалі підступитися до такої ефемерної шкоди, що розсіюється за вітром у буквальному значенні цього слова.

Якимось дивом Балацькому вдалося розкопати результати чи не єдиної схожої роботи. У США збитки від атмосферних викидів металургійних підприємств у районі Пітсбурга було оцінено Р. Рідкером. На той час в умовах повної інформаційної закритості країни таку знахідку можна було вважати дивом. 

Тоді ж, на початку 1970-х, знайомство з американською роботою дозволило намацати хоч якісь кроки щодо розробки методики оцінки збитків. Багато чого, тим часом, не підходило через різницю економічних систем: ринкової та командної. Багато в чому доводилося йти своїм шляхом. За основу було прийнято два методи досліджень: метод порівняння показників забрудненого та контрольного (тобто умовно чистого) районів та метод багатофакторного математичного аналізу (фахівці знають, про що йдеться). Багато досліджень доводилося робити і за медиків (відсутні залежності захворюваності від рівня забруднення повітря різними інгредієнтами), і за біологів (не була відома схильність агрокультур або дерев до різних видів та рівнів забруднення).

Сьогодні важко навіть приблизно передати колосальну складність розв'язуваних завдань. Довелося вивчати (а потім ще й вручну обробляти зібрані дані – персональних комп'ютерів тоді не було) сотні бланків вихідних даних із охорони здоров'я, сільського, лісового комунального господарства, побутового обслуговування, промисловості. О.Ф. Балацький особисто керував розробкою системи збирання інформації.

Становище ускладнювалося тим, що більшість зібраних даних носило характер закритої інформації. Хто, наприклад, міг дати (навіть за офіційним запитом) необхідні відомості про захворюваність населення, обсяг випуску продукції і навіть про атмосферні викиди (за ними якраз будь-який розвідник легко міг прорахувати і що підприємство випускає, і обсяги виробленої там продукції)? Сам О.Ф. Балацький завжди був прихильником одержання даних офіційним шляхом. Для цього готувалися "купи" запитів у відповідні інстанції, звідки часто надходила негативна відповідь. Коротше кажучи, нерідко завдання збору даних було просто неможливим.

І тут своїми власними методами починали діяти члени молодої команди Балацького, багато з яких пройшли школу КВК. Часто, не повідомляючи свого шефа, вони по-своєму вирішували проблему. В хід йшли кмітливість та винахідливість. Іноді доводилося розігрувати цілі спектаклі. Десь молоді дослідники (багато з яких були ще студентами) представлялися заїжджими перевіряльниками з "Центру" (!), десь родичами (скажімо, племінником міністра чи заступником міністра, який працює над дипломом чи дисертацією), десь просто домовлялися "за пляшку" (бували й такі випадки).

Багатьох даних та необхідних розрахунків просто не існувало в природі. Їх доводилося збирати самостійно. Одного разу якось, вже через багато років, вдалося умовити лісників провести контрольні зрізи дерев на різних відстанях від джерела викидів (труби заводу з плавлення міді). Коли дорогоцінні посилки прийшли до Сум, на зрізах студенти за допомогою звичайної лінійки вимірювали річні прирости деревини за кожен із 40 років існування заводу. До речі, рік заснування підприємства на зрізах можна було визначити безпомилково, оскільки річний приріст деревини після цього уповільнювався майже вдвічі.

Як би там не було, до кінця другого року досліджень попередній варіант методики був готовий. Перші ж озвучені результати справили ефект бомби, що розірвалася. Автору цієї статті, що тоді тільки закінчив інститут, довелося як науковому співробітнику лабораторії Балацького бути присутнім у столиці на науковому семінарі в Академії медичних наук. Від Сум доповідалися результати оцінки збитків, зумовлених впливом атмосферного забруднення на здоров'я людей. Доповідь робила досвідченіша і значно старша за віком колега, яка пропрацювала у Балацького вже близько півроку. Коли зрілі вчені-медики почули, що в країні від забруднення атмосфери в масовому порядку підвищується захворюваність населення, їх обуренню не було меж. Хоч свисту в аудиторії все ж таки не прозвучало, проте тупіт і крики, що засуджували, були. Після повернення додому старший колега відразу написав заяву про звільнення з лабораторії Балацького. Потім він, до речі, успішно захистив кандидатську дисертацію в інженерній галузі.Балацького ж така реакція тільки розчарувала…

Тут доречно згадати про одну цікаву деталь. На той час діяла цікава система " дозволів " на проблемні з погляду влади види діяльності. Формально вони хіба що дозволялися, але робилося це те щоб де-факто їм зберігалася надзвичайно вузька зона можливостей. Наприклад, високохудожні, але ідеологічно не витримані фільми, дозволялося показувати лише у периферійних кінотеатрах (чи столичних, але околицях). До того ж, рекомендувалося це робити на останніх сеансах. Щось подібне відбувалося і з науковими дослідженнями. Серед подібних, ідеологічно сумнівних видів діяльності виявилися дослідження з оцінки шкідливого впливу забруднень на природу, людей та господарську діяльність. Негласно такі роботи не рекомендувалося проводити у столичних наукових установах.

 На роботи Балацького, які проводились у якійсь периферійній філії інституту, махнули рукою і за замовчуванням дозволили працювати. О.Ф. Балацький виявився своєрідним "криголамом", що проламував опір бюрократичної системи. Крім того, він служив "рупором", через який столичні вчені могли озвучувати свої "крамольні" ідеї. Виникла цікава ситуація: О.Ф. Балацький, який ніколи не був противником режиму, став символом наукової свободи - персонажем своєрідного екологічного "андеграунду".

Поступово дослідження знаходили все більше своїх прихильників – явних та прихованих. До того ж тодішнє керівництво країни почало розуміти, наскільки тривожними стають масштаби забруднення природи та їхні економічні наслідки. Треба було щось робити. На той час у Сумах було отримано реальні результати, що дозволяють пов'язати рівень забруднення атмосфери різними видами забруднювачів із конкретними оцінками збитків. Балацький став отримувати замовлення інстанцій найвищого рівня. Досить сказати, що складання трьох п'ятирічних планів розвитку (1975-1980, 1980-1985, 1985-1990) відбувалося з урахуванням прогнозної оцінки збитків від можливого забруднення атмосфери загалом країни і ста найбільш забруднених її міст. Автор знає про те не з чуток, бо був відповідальним виконавцем цих трьох тем. 

Авантюрна жилка сиділа десь усередині Балацького, що дозволяло йому приймати абсолютно нелінійні рішення і здійснювати нетривіальні вчинки. Легко орієнтуючись в атмосфері та знаючи специфіку народногосподарського планування того періоду, він, наприклад, використовуючи своє становище розробника, не побоявся включити м. Суми (одне з найчистіших міст України) до списку найбільш забруднених міст. Заради справедливості, зазначимо, що офіційний привід для цього таки був. Викиди об'єднання "Хімпром", що розташовується за кілька кілометрів від Сум, за несприятливих метеорологічних умов часом серйозно докучали східній околиці міста. Щоправда, порівняно з іншими містами Суми можна було вважати екологічним раєм.

Результати не змусили на себе довго чекати. Місто отримало додаткові кошти на оздоровлення екологічних умов. Левова частка, безумовно, дісталася "Хімпрому". Підприємству було виділено інвестиції на реконструкцію та впровадження маловідходних технологій. Через кілька років його викиди скоротилися більш ніж у п'ять разів. При цьому обсяг виробництва збільшився вдвічі. Таким чином, вдалося досягти значного еколого-економічного ефекту (викиди на одиницю продукції були знижені в 10 разів). Експозиція "Хімпрому" зайняла місце в екологічному павільйоні на головній виставці країни, а команда господарників та вчених, які її представляли, була удостоєна відзнак. Свою золоту медаль отримав і О.Ф. Балацький.

Ім'я Балацького набуло популярності. Його запрошували на підготовку відповідальних документів на найвищі поверхи державної влади. У цей час важко повірити, але тоді О.Ф. Балацький був лише кандидатом економічних наук (докторську дисертацію він захистив пізніше - в 1980 році), доцентом периферійної Сумської філії ХПІ. Тоді йому не виповнилося ще й сорока років.

Його науковий авторитет аж ніяк не зменшував кількості недоброзичливців. Успіх сумської команди лише посилював їхній опір. Особливо обурювалися "маститі" вчені. Молодий худий рудий "вискочка" з периферії замахнувся на найсвятіше: витратну систему народно-господарського планування, в якій не було місця якимось незрозумілим оцінкам збитків!

Економічні "зубри", які охороняли ідеологічні засади економіки, по-своєму, були праві. Що таке економічні збитки? Це результат (нехай і негативний) господарювання економічних суб'єктів. Командувати ж результатом (його планувати, оцінювати, а коли треба, і коригувати) було священним монопольним правом держави (діючої, звісно, під мудрим керівництвом партії). Долею економістів були лише витрати. Їх потрібно було неухильно мінімізувати і за цим критерієм відбирати найефективніші варіанти.

Виходило, що О.Ф. Балацький зі своїми збитками (швидше за все, сам про це не підозрюючи) робив вельми небезпечний крок, вторгаючись в одну з найзабороненіших зон економічної науки – ринкові (вважай – капіталістичні) відносини. Тоді в економіці не існувало страшилки гірше за цю! Повний "параліч" від усвідомлення жаху своїх діянь у сумської команди, мабуть, не настав лише з однієї причини: ні Балацький (інженер-механік з базової освіти), ні його молоді вчені (яким теж доводилося осягати політекономічні премудрості "на ходу") самі повною мірою не усвідомлювали всієї глибини свого ідеологічного "гріхопадіння". Так, наприклад шахіст-початківець, роблячи перші ходи в партії, навіть не здогадується, які складні дебютні варіанти він використовує.

Натомість згадані нюанси добре бачили серйозні вчені-економісти, які розділилися на два табори. Одні з них свідомо атакували школу Балацького, інші – також усвідомлено – стали на його захист, бачачи в цьому назрілу необхідність переходу до здорового глузду та нормальних економічних відносин. У них завжди існують (а головне, повинні існувати) протиріччя, що дозволяються в активній змагальній взаємодії виробника та споживача, а не в рамках дії аморфного єдиного народногосподарського механізму, де, нібито, "мудрий керівник" (його роль відводилася партії) як би сам повинен вирішувати протиріччя між суспільством і природою, завчасно та далекоглядно їх прогнозуючи. 

Не останню роль відіграла і політична ситуація у країні. Надворі був кінець 1970-х років. О.Ф. Балацького все більше розуміли та підтримували вчені інших наукових центрів, що розуміли реальну глибину економічних процесів у природокористуванні.

1976 року в лабораторії Балацького де-юре з'явилася своя власна "територія". В інституті, нарешті, було організовано рідну економістам кафедру - економіки, організації та управління машинобудівним виробництвом. Її завідувачем, звісно, став сам основоположник. До цього лабораторія, хоч і мала свої великі площі, але змушена була, як би "квартирувати" під дахом кафедри технології машинобудування, яка не має жодного відношення до економіки. У Балацького додалося турбот: організовувати роботу кафедри її робочими та індивідуальними планами, навчальним навантаженням, програмами дисциплін та іншим. Кафедра забезпечувала підготовку інженерів за напрямами: економіки, організації та управління. Число студентів у Сумському політеху зростало. Зростало і навантаження, а з ним - і потреба у висококваліфікованих викладачах зі ступенями та званнями.

Тут доречно згадати ще одну дуже важливу особливість діяльності Балацького, яку він реалізував як керівник наукової школи. Такий великий обсяг роботи, яку виконувала лабораторія, вимагав постійного зростання висококваліфікованих наукових кадрів. Їхнім джерелом були студенти – майбутні випускники інженерних факультетів Сумської філії ХПІ. Як правило, керівником усіх наукових тем був сам О.Ф. Балацький. Відповідальними виконавцями тем були його молоді учні. Вони мали відносну свободу прийняття рішень, що змушувало постійно самонавчатись і вдосконалювати свої управлінські навички.

На той час своєї аспірантури у Сумській філії ХПІ не було. Теоретично існувала можливість реалізувати складні варіанти навчання у аспірантурі через базовий інститут. Але Балацький приймає нестандартне рішення – “розкидати” своїх вихованців для підготовки та захисту ними дисертацій до різних наукових шкіл країни. Хтось опинився у Києві (КІНГ, СОПС), хтось в Одесі (ІЕЕП), хтось у Харкові (ХІЕІ). Причому О.Ф. Балацький цілком спокійно пішов на те, щоб офіційними керівниками дисертацій його учнів стали провідні вчені згаданих наукових центрів. 

Справжній тріумф наукових ідей О.Ф. Балацького пережили 1981 року, коли його учням було присуджено премії в галузі науки і техніки. Фактично це стало офіційним визнанням наукової справи Балацького.

За іронією долі, сам основоположник наукового спрямування нагороджений бути не міг (за статусом, премія присуджувалася лише молодим вченим, вік яких не перевищував 33-х років). Проте, О.Ф. Балацький міг почуватися справжнім іменинником (хоч і без формальної нагороди). Достатньо назвати тему роботи, удостоєної премії: "За цикл наукових публікацій з оцінки та прогнозування економічних наслідків від забруднення атмосфери". (Це, до речі, була перша робота, удостоєна премії за новим затвердженим екологічним напрямом). Навряд чи в когось міг виникнути сумнів, що справжнім винуватцем урочистостей був сам засновник наукової школи, тим більше, що ідея подати роботу на конкурс належала саме йому. 

1980-ті роки можна вважати зоряною годиною наукової діяльності Балацького. Лабораторія щорічно виконувала обсяг госпдоговірних тем більше, ніж на 0,5 млн (на той час – кошторисна вартість багатоквартирного житлового будинку). Популярність сумської лабораторії зростала, розширювався спектр її досліджень. З'являлися роботи з найнесподіваніших напрямів: еколого-економічне обґрунтування створення природних територій, що особливо охороняються (заповідників, національних парків, заказників); оцінка економічної ефективності формування системи екологічного моніторингу (включаючи космічні дослідження); обґрунтування доцільності зміни режимів водних систем (зокрема зміни течії річок); розробка галузевих та територіальних схем розвитку народного господарства, обґрунтування стратегічних рішень розвитку окремих підприємств; еколого-економічна оцінка наслідків надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру; еколого-економічна оцінка впливу на природне середовище об'єктів оборонного комплексу та багато іншого.

До Сум стали звертатися представники міністерств, відомств та окремих підприємств. Кожна галузь хотіла мати свою методику оцінки еколого-економічних наслідків. Достатньо назвати такі з них, як енергетика, чорна металургія, алюмінієва та цементна промисловості, виробництво хімічних добрив та інші – для яких сумчани розробляли методики з урахуванням їхньої специфіки. 

До кінця 1980-х у Сумах накопичився колосальний обсяг інформації щодо економічної оцінки екологічних наслідків. Поступово еколого-економічні показники з другорядних стали перетворюватися на одні з провідних при обґрунтуванні розвитку народного господарства. Зазначені дослідження започаткували у країні  систему платного природокористування, яка вимагала відшкодування збитків, завданих забрудненням середовища. 

За рішенням партії та уряду знову ж таки в Сумах під керівництвом О.Ф. Балацького 1988 року розпочинається дворічний експеримент із впровадження у систему міського планування платного природокористування. Відтепер усі підприємства міста мали додатково (понад звичайних тарифів) платити за використання природних ресурсів (землі, водних ресурсів), а також за атмосферні викиди, водні скиди та утилізацію відходів. Ще одним сміливцем, який наважився допустити у свої "володіння" експеримент, був мер міста Сум А.А. Єпіфанов. Сьогодні він – доктор економічних наук, професор, ректор Української академії банківської справи. 

Науковий експеримент у Сумах завершився повним успіхом. На зібрані від платежів гроші місто змогло здійснити комплекс екологічних заходів. Зокрема, на багатьох маршрутах автобуси замінили екологічно чистими тролейбусами. Успішні результати експерименту дали підставу владі дозволити платне природокористування і в інших регіонах країни, що спричинило масове впровадження систем екологічних платежів у інших областях. Після проголошення незалежності Україна законодавчо на національному рівні запровадила систему платного природокористування. Концепція економічного механізму природокористування до базового закону України ("Про довкілля") розроблялася групою сумських вчених під керівництвом О.Ф. Балацького.

Свій авторитарний стиль управління - жорсткий, а в деяких ситуаціях навіть безжальний, О.Ф. Балацький якимось неймовірним чином умів поєднувати із широким делегуванням повноважень та наданням значної оперативної свободи своїм підлеглим. При цьому він не забував постійно контролювати хід виконання робіт, періодично нагадуючи "хто в хаті господар". Як бачимо, школа Балацького була відкритою у найповнішому значенні цього слова. Така політика приносила свої плоди, оскільки школа отримувала багатофакторні та багатовекторні джерела свого розвитку.

За жорсткого режиму дисципліни, який намагався здійснювати О.Ф. Балацький, йому вдалося забезпечити для своєї школи головну умову розвитку економічної думки - свободу мислити, діяти, ризикувати та відповідати за результати своїх дій (у тому числі, і за допущені помилки та прорахунки). За таких умов, за рідкісним винятком, із молодих студентів виростали не “пересічні солдати” наукового фронту, тобто покірні виконавці, але "офіцери" - керівники, здатні приймати та реалізовувати свої власні рішення.

На початку 1990-х у команді О.Ф. Балацького, крім нього самого, вже два доктори та понад десять кандидатів наук. Кількість не могла не перейти у якість. Так уже збіглося, що переломний для країни 1991 р. став знаменним і в долі справи О.Ф. Балацького. Відбувається відразу дві найважливіші події. У інституті під головуванням О.Ф. Балацького відкривається перша в Україні спеціалізована рада для захисту кандидатських дисертацій за спеціальністю "Економіка природокористування та охорони навколишнього середовища". У цей же рік відбувається набір перших студентів за двома економічними спеціальностями: "Економіка та управління машинобудуванням" та "Організація виробництва". О.Ф. Балацький, як завжди, не поспішаючи, без метушні організовує підготовку цих двох подій, що вимагала, крім усього іншого, "купу" паперів, обґрунтувань та погоджень.

1992 року відбувається ще одна історична подія – створюється економічний факультет. Його деканом за рекомендацією О.Ф. Балацького стає один із його учнів - к.е.н., доц. А.І. Карпіщенко.

Олег Федорович – природжений менеджер. Його життя завжди було пов'язане з реалізацією владних функцій. Можливо, оточуючим здавалося, що концентрація влади є однією із життєвих цілей Балацького і поза владою він існувати не зможе. І тут черговим сюрпризом стало те, наскільки легко він розлучився з тими владними повноваженнями, які діставалися йому ціною багаторічної виснажливої праці.

1993 року Балацький несподівано пропонує розділити свою кафедру на три: економіки, управління та фінансів. За собою він лишає керівництво кафедрою управління. До управління він завжди був небайдужим. Керівництво двома іншими кафедрами передає своїм учням, які встигли на той час захистити докторські дисертації: Л.Г. Мельнику та А.В. Чупісу. Згодом "на посаді" завідувача кафедри фінансів Чупіса змінив ще один учень Балацького - В.М. Боронос.

На початку 2000-х О.Ф. Балацький також несподівано йде ще з двох керівних постів: 2001-го - голови спеціалізованої ради із захисту дисертацій, а 2002-го - завідувача кафедри. Керівництво радою він передає Л.Г. Мельнику, а керівництво кафедрою  О.М. Теліженку. 

І тут з'ясовується ще одна несподівана обставина. Балацький, який завжди здавався втіленням влади, дуже комфортно почував себе, втративши її атрибути і опинившись на посаді простого професора. Він відмовився від окремого кабінету, який йому пропонувався як заслуженому професору, і "переїхав" за звичайнісінький стіл у спільній викладацькій. Можливо, секрет такої несподівано швидкої адаптації полягав у характері "Метра". Уміло виконуючи управлінські функції, він ніколи сам не цурався чорнової роботи: чи то виконання інженерних функцій під час перебування його начальником цеху на виробничому заводі, чи викладацької роботи, чи виготовлення меблів для власної квартири, чи будівництво будинку на своїй дачній ділянці. Все робив легко та із задоволенням. Втратити владу бояться ті, які нічого іншого, окрім як керувати, не вміють робити. Олег Федорович же вмів, а головне – любив робити все своїми руками та своєю головою.

Здавалося, він насолоджувався своїм новим статусом та можливістю більше не керувати – не бути жорстким, нікого не контролювати та не карати. Виросло ціле покоління кандидатів і навіть докторів наук (наукових онуків та правнуків О.Ф. Балацького), які його іншим і не знали: він завжди був спокійним, ввічливим, уважним, а головне добрим. Останні десять років він провів в оточенні люблячих учнів та близьких. Із задоволенням виконував обов'язки професора, редагував науковий журнал і монографії, що випускалися під його редакцією, працював у двох спеціалізованих радах, брав участь у роботі різних наукових рад, грав у теніс. Своїми успіхами у навчанні (хто – у школі, хто – в університеті) та у спорті його радували четверо рідних онуків (“мужичків”). І якби не емоційна забарвленість приводу, з якої пишеться ця стаття, можна було сказати, що його життєвий роман - зі щасливим кінцем.

А може, все набагато простіше: за десятиліття неспокійної титанічної праці Майстер просто заслужив своє право на спокій після виснажливого марафону під назвою життя.

У О.Ф. Балацького завжди було, чому повчитися. Одні – навчалися того, чого не слід робити, інші – тому, що потрібно робити. І того, й іншого у нього вистачало, проте другого було незрівнянно більше. Не всі сприймали його жорсткий стиль керівництва, який виявлявся навіть у дрібницях. Жартували, що Балацький жив сам і давав життя іншим. Будучи керівником, він, наприклад, нікому (ні студентам, ні підлеглим) не дозволяв заходити в аудиторію після нього, практично ніколи не роблячи виключень, навіть коли ситуація була викликана об'єктивними обставинами. Він також не любив змінювати своє рішення (хоча часто й робив це).

У відповідальних виконавців завжди був у готовності "портфель відряджень". Розпорядження виїхати чи полетіти могло наслідувати будь-якої миті. На збори найчастіше відводилося не більше однієї години. Квитки та відрядження могли привезти прямо на вокзал. При цьому від'їжджаючий прямував туди, де на нього ніхто не чекав. Готель та квитки потрібно було "пробивати" самому. Часто на вокзалах чи аеропортах доводилося проводити від двох до трьох днів. Часу даремно не втрачали, бо треба було готуватися до занять чи завершувати черговий розділ наукового звіту чи дисертації.

У О.Ф. Балацького, за його власним зізнанням, був важкий характер, який нерідко входив у протиріччя з його гострим розумом. У конфліктних ситуаціях, як правило, перемагав останній (тобто розум). Обміркувавши все "за і проти", Балацький міг "повернути хід" і піти на компроміс, тим самим визнавши свою помилку, часто не зізнаючись у цьому нікому, окрім самого себе (хоч і давалося йому нелегко). До речі, на своєму 75-річному ювілеї незадовго до відходу у вічність, О.Ф. Балацький визнав, що, ймовірно, він часто був надмірно жорстким, і зараз він багато в чому вчинив би інакше.

О.Ф. Балацький був "ходячим прикладом" креативного управління. Він намагався чітко дотримуватися класичних принципів: "хвалити при всіх, лаяти - наодинці", "позитивна мотивація ефективніша за негативну"  та інші. Будь-які засідання та збори, які проводив Балацький, як правило, не займали понад 20-30 хв.; при цьому він стежив, щоб кожен виступаючий встиг викласти свої думки за кілька хвилин і концентрувався на головному - конструктивних пропозиціях. Сам О.Ф. Балацький завжди виступав гранично лаконічно, обов'язково структуруючи свій виступ на "перше", "друге", "третє" - намагаючись уявити конкретну систему явища, про яку йдеться. Ніколи не скаржився на обставини, але завжди шукав шляхи вирішення проблеми. Ніколи не був дисидентом правлячому режиму - не "плив проти течії", проте часто примудрявся робити так, щоб "течія" сама розгорталася в потрібному для нього напрямі. Не підлещувався перед начальством, на рівних розмовляючи з керівниками будь-яких рівнів, ніби вони були його колегами. Він поважав повноваження керівників і дисципліновано підпорядковувався їм - не за страх, а за совість, при цьому не боячись відстоювати свою думку. Однаково рівно розмовляв з будь-яким із співрозмовників - чи то міністр чи прибиральниця.

Свій науковий заповіт Балацький залишив у вигляді афоризмів, які будуть актуальними вічно: "все погане приходить само собою - все добре потрібно організовувати", "за все треба платити", "хто не вміє підкорятися - сам не вміє керувати", "минуле некероване - потрібно прагнути змінити майбутнє"...

Справа за малим – реалізувати його думки у справі – для нашого спільного майбутнього.

 

2012 р.                                                 
Л.Г. Мельник, д.е.н., професор.